info@tvoycreative.com
БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Про себе або перше враження
У цій статті я поділюся з вами своїми спогадами з дитинства та студентських років, які визначили мою подальшу творчу діяльність
Я одесит, народився 1982г. у звичайній сім'ї і, як мені здавалося раніше, випадково став архітектором. Цьому сприяла моя нелюбов до математики у шкільні роки та при виборі ВНЗ для вступу, серед економічного та юридичного (наприкінці 90-х років це були найпрестижніші варіанти у нашому місті), в архітектурному інституті Одеси (колишній ОІСІ) не було математики на вступних екзаменах.
У 1999 році я став студентом Одеського Архітектурного Інституту при Одеській Державній Академії Будівництва та Архітектури. Перший семестр був для мене дуже важким через те, що багато предметів перегукувалися з уже пройденою шкільною програмою, з'явилася вища математика (будь вона не ладна), замість реалізації якихось творчих ідей, були монотонні та копіткі роботи над класичними архітектурними деталями, відмивання, архітектурна графіка та величезна кількість домашніх робіт по малюнку (іноді складалося таке враження, що надійшов на худграф). Напевно, найкраще цей час можуть охарактеризувати два слова – нудьга та запара! Так минув перший рік.
З другого курсу дуже багато змінилося. Ні, програма навчання не змінилася, змінилося моє ставлення до навчання і це вплинуло кілька чинників. Але перед тим, як розповісти вам про це, я мушу трохи згадати про свою родину та її внесок в архітектуру мого рідного міста.
Прадідусь був художником-скульптором і на початку 20 століття брав участь у реставрації стелі відомого на весь світ архітектурного шедевра – Одеського театру опери та балету. Бабуся була архітектором і архітектором став мій тато. До розвалу Радянського Союзу він працював у проектному відділі заводу, а з середини 90-х його запросили викладати в наш Одеський Архітектурний інститут на Кафедру основ архітектури, де він і працює вже багато років.
З другого курсу дуже багато змінилося. Ні, програма навчання не змінилася, змінилося моє ставлення до навчання і це вплинуло кілька чинників. Але перед тим, як розповісти вам про це, я мушу трохи згадати про свою родину та її внесок в архітектуру мого рідного міста.
Прадідусь був художником-скульптором і на початку 20 століття брав участь у реставрації стелі відомого на весь світ архітектурного шедевра – Одеського театру опери та балету. Бабуся була архітектором і архітектором став мій тато. До розвалу Радянського Союзу він працював у проектному відділі заводу, а з середини 90-х його запросили викладати в наш Одеський Архітектурний інститут на Кафедру основ архітектури, де він і працює вже багато років.
Творчість - це тяжка праця і легких грошей тут немає.
Можливо, зараз у когось промайнула думка - "тепер усе з ним зрозуміло, зв'язки, знайомства, блат, спробував би він пробитися без родичів - з нуля". Думаю, що в наш час такі думки цілком закономірні та виправдані. Багато в чому тому мене розподілили в групу не до тата, а до іншого викладача. Думаю, з роками, до багатьох приходить розуміння, що жодні зв'язки, знайомства та гроші не зможуть відкрити у вас таланту. Його може відкрити тільки людина, захоплена своєю справою, вчитель чи викладач, якій підвладно вселити учневі віру в себе та у свої сили. Далі справа техніки! Мені здається, що кожному свого часу потрібно зустріти таку людину. Ось саме він відкриває перед вами двері професії, а вже потім все залежить особисто від вас - як то кажуть: «Бути чи не бути?»
Курсовий проект - Міст "Дракон"
Отож, коли мені було 6 років, я пішов у перший клас звичайної загальноосвітньої школи і в якийсь осінній день мій тато взяв мене на екскурсію до Спілки Архітекторів. У великій кімнаті було кілька креслярських дощок та кульманів, а по периметру були шафи зі скляними полицями. Так ось там, нагорі цих шаф стояли білі макети з паперу, одну з яких мені навіть подарували! Час минав і з роками я почав забувати цей момент. Але на другому курсі інституту відчуття повторилися, коли з маленької комори на кафедрі Основ архітектури в аудиторію принесли макети робіт старшокурсників. На той час це було багато в чому приголомшливо, т.к. ти тільки на початку шляху ще нічого не вмієш, а тут тобі демонструють практично недосяжні шедеври сучасної архітектури. Додатковим та вирішальним чинником мого професійного шляху став саме той самий викладач нашої групи – Сющук Юрій Григорович. Його, на превеликий жаль, уже немає з нами, але я впевнений, що, крім мене, йому вдячні сотні студентів, з якими він працював.
Сукупність випадковостей, яких не буває випадково, залишили незабутнє перше враження про професію і не відпускає мене вже багато років. Багато в чому через те, що архітектура стала для мене більшою ніж просто робота, я сьогодні займаюся розвитком Школи Архітектора TVOYCREATIVE.
Зареєструйтесь на сайті та отримайте карту професій.
Ви отримуватимете новини та спецпропозиції від нашої школи.
Ви отримуватимете новини та спецпропозиції від нашої школи.
Натиснувши Підписатися, ви погоджуєтеся на обробку персональних даних та погоджуєтесь з Політика конфіденційності
Email: info@tvoycreative.com
© "TVOYCREATIVE" Токарь Олександр Вiкторович, 2021 Всі права захищені.
Передрук та цитування без дозволу автора - заборонено.
© "TVOYCREATIVE" Токарь Олександр Вiкторович, 2021 Всі права захищені.
Передрук та цитування без дозволу автора - заборонено.